Ні, не домовились.
Відвали, у тебе монет нема.
Нема монет — нема угоди.
Тут тобі не богадільня.
Де монети?
Благання не допоможуть.
Меррік
Сподіваюся, ще скоро побачимось.
Заходь ще... у мене цього добра вдосталь!
Повертайся будь-коли, брате!
Дякую за покупку!
Гляди там, брате.
Добре поторгували, брате.
Ну, йди вже. Постарайся не вмерти.
Ото спасибі.
Клятий дармоїд.
Наступного разу принось більше монет!
Що? Уже все?
Монет не шкодуєш, га?
Наступного разу я маю чути, як у тебе кишені дзвенять.
І це все?
Ну ти глянь, твоя Матір повернула мене до життя.
І сказала, що тепер я можу брати з тебе більше.
За те, що ти паскуда.
І нахабства ж тобі вистачило сюди повернутися.
Але твоя Матінка усе владнала.
Тож гаразд, купуй. Але відтепер усе дорожче.
Агов, ти там!
Ти ж у нас не абихто, брате... еге ж?
Маю для тебе дещо путнє.
Гей, мій найкращий покупцю!
Підходь ближче.
Маю особливу пропозицію.
Лише раз.
З поверненням, черепку.
Сподіваюся, цього разу в тебе більше монет.
З поверненням, брате!
Ласкаво прошу до моєї скромної крамниці!
У мене є все, що тобі треба.
За відповідну ціну, звісно.
А ось і мій найкращий покупець.
І... правду кажучи, єдиний.
Оце так зустріч!
А, це знов ти? Гм.
Сподіваюся, цього разу в тебе більше монет.
Здоров, брате — що, дивишся чи купуєш?
Здоров, брате! Маєш монети — підходь.
Молоко Матері!
Це що... Проксіма?
Ні, не може бути.
Ну...
Та ну тебе, брате.
Сподіваюся, ти добре з нею поводишся.
Чув, це твоїх рук справа… Гексапода більше немає.
Добре.
Проксима була б… задоволена.
Якби була тут.
Та ще й її руками.
Чого ти хочеш?
То ти знову тут, га?
(зітхає) Знову ти?
Ну, показуй монети.
Гляди.
Якого біса, брате?
Битися кортить?
Відвали.
Ну ж бо, спробуй. Слабо?
(стогне від болю)
Ти… паршивий… покидьок.
Це ще за що?
Я це запамʼятаю… брате.
Що… це в біса… було?
Обережніше. Старий міцний, але не настільки.
Обережніше, брате. Луї тобі не тренувальний манекен.
Гей, падло! Ще раз його зачепиш — тобі кінець.
Припини, криволапе одоробло, бо я тебе вбʼю.
Ах ти сволото така!
Ти за це заплатиш.
Перший товар — задарма.
Але в мене ще вдосталь, якщо маєш монети.
Твій новий друг Меррік буде радий тебе побачити.
Перший товар — задарма.
Це правда, що ти, е-е... можеш повертати мертвих?
Якщо вони якісь особливі.
То значить... так?
У крамниці зараз безлад.
Але, е-е, дай мені трохи часу — і я тут усе владнаю.
Заходь ще!
Це правда, що ти, е-е... можеш повертати мертвих?
Якщо вони якісь особливі.
То значить... так?
Не вдаватиму, ніби все розумію, але-е-е…
Виявляється, я теж особливий брат.
Тож лапи геть від мене.
Схоже, це моє божественне призначення… чи щось таке.
(фиркає) Не знаю я, як воно там.
А поки братиму монети.
Бо, бачиш, на них у мене великі плани.
Хай там як, більше так не роби.
Інакше дорого заплатиш.
Я радий… ну, ти розумієш.
Вона загинула недаремно.
Її призначення… виконано.
Цікаво… яким могло б бути її життя… а може, й наше.
Якби все склалося трохи інакше.
Не думаю, що вона стала б жити спокійно.
Але, може, ми пережили б іще кілька… халеп.
Хай там як, дякую тобі за турботу про неї.
Як там твоя голова?
Сподіваюся, хоч трохи мізків тобі вправив.
Ось яка справа, брате.
Віддам усі монети, що маю.
Усе, що треба, — повернути Проксіму до життя.
Домовились?
Що? Відмовляєшся?
Чи просто не можеш?
Ну ж бо.
Має ж бути спосіб.
Із поміччю Матері все можливо, так?
То який тоді сенс у всіх цих монетах?
Гаразд. Забудь.
Зроблю це самотужки.
Дякую... брате.
Щось припало до ока?
...
То Проксіму таки знайшли, га?
Знаєш, вона ж полювала на ту паскудну потвору.
На гексапода.
Може, вона ще зможе... якось. Із твоєю підтримкою.
Пробач, щось я розбалакався.
Просто дивно знову її бачити.
Але ж це не зовсім вона, так?
А тепер до справи.
А тепер до справи.
Зібрав їх сьогодні вранці.
Делікатес... у деяких краях.
Забирай усе.
Скоріше горіх, ніж насінина, але назву давав не я.
Тепле на дотик.
Пахне багаттям.
А воно ніби знайоме.
Збери всі!
Усе твоє, брате.
Але... ти ще щось купуватимеш?
Читати вмієш?
Та все просто. Ти тут — тобі туди.
Маєш собі справжнісіньке полювання на скарб.
Тільки дивись не здохни, гаразд?
Оце вже цінний папірець.
От і домовились.
Це покаже тобі шлях.
Орієнтуйся на мої каракулі, і все буде добре.
Мапа ручної роботи, між іншим.
Кажуть, знання — це сила. Але ж це ще й можливості, чи не так?
Ох... На смак — мов давніші, простіші часи.
Після цього й на грудях шерсть виросте.
До дна, брате.
Оце справді добра випивка.
Усе твоє, брате.
Добротний товар.
Манить, еге ж?
Обережно. Воно може тебе вшкварити.
Сам добував... майже.
Точно цього досить?
Щось іще?
Та ну, в тебе ж є ще гроші.
Оце якість.
Твердий як камінь, старий як земля.
Використай з розумом. Або ні. Мені яке діло?
На смак... гостреньке, еге ж?
Воно тебе загартує.
Не для слабких... ні шлунком, ні духом.
Отруйне, але корисне.
Авжеж, у бою згодиться.
Кумедна штучка, еге ж?
Справжній смолокамінь.
Унікальна штука.
Оце справжня перлина колекції.
Мені казали, це річ дуже рідкісна.
До вподоби? Скоро буде ще. Мабуть.
Корисні... начебто.
«Вдів багряний — позбувся рани!». Це приказка.
Добрі гриби в добру ціну!
Смачно... хоч і жорсткувато.
Це справді був твій план?
Що ти робиш?
Облиш мене.
Якщо гексапод повернеться...
Я… я не можу тебе захистити.
Просто йди.
Я не залишу тебе тут помирати.
Я зондувала твій розум.
Ти — Меррік.
«Крамар».
Ти це збагнула, коли штрикнула мене?
Біопроба не штрикає.
Вона зондує.
Ага.
Тоді ти мені допоможеш.
Треба знайти гексапода.
Він не має подорослішати.
Гаразд, але будеш мені винна... дивна жінко.
Клич мене Проксіма.
(стогне)
Спокійно.
Ось.
Голод — універсальна мова, еге ж?
Бачиш? Ми могли б бути друзями.
Може ще трохи?
Гей, легше! Я тобі не ворог.
(стогне)
Що це, в біса, було?
Гм. Твоя кров чиста.
Ми можемо розмовляти.
Стривай... ти знаєш загальну мову?