Мерріку...
Ти виконав своє призначення.
Не йди за мною.
Прощавай.
Ти думаєш, я в це повірю?
Проксіма
(стогне)
Де... я?
Сторонній предмет витягнуто.
Але кровотеча не зупиняється.
Звучить... погано.
Я продовжу самотужки.
І вбʼю гексапода.
Я б на це подивився.
Не змушуй мене ранити тебе знову.
Не посмієш.
Ти казав, що я в боргу перед тобою.
Тепер цей борг погашено.
Життя за життя.
Справедлива плата... за всю твою допомогу.
Зачекай... що?
(хрипить) Ти забираєш мою кров?
Навпаки.
Наріст... проростає.
Він уже близько.
Де ти ховаєшся?
(луною розлягається рев)
Де ти ховаєшся?
(шарудить удалині)
Те, що з тобою зробили, несправедливо.
Але ізоляцію слід забезпечити.
Майже... Потерпи, Проксіма.
Я... тяжко поранена.
Не можеш просто... знову встромити в мене щуп біопроби?
Ну, знаєш... використати мою кров чи щось таке?
Я... спробую.
Її пошкоджено.
(зітхає)
Скажи мені... що твій рід робить із мертвими?
Та й розповідати особливо нічого.
Там, звідки я родом... мою приживлену броню забрали б.
Спогади — вилучили б.
Для тих, хто прийде після мене.
Ну, ти не помреш.
Бо ти мені ще винна.
Мені... шкода, Мерріку.
Погана вийшла «угода».
Я все ще хочу... знати...
Ваші мертві... що з ними стається?
Моя зброя. Вона в тебе.
(фиркає) Твоя зброя?
Ти про мій Громоплюй?
Поверни її мені. Інакше я заберу її силою.
Ступай.
Спробуй забрати.
Ох... та годі.
Що сталося?
Шальна куля...
...лише зачепила мене. От і все.
В тебе кров іде.
Ти не виживеш, якщо ми продовжимо.
Ну, принаймні ти повернула свою зброю.
У тебе нема приживленої броні.
Гіпотетично... уявімо, що ми не знайдемо твою зброю.
Ти ж обіцяв знайти її.
Знаю. Але якби ми її не знайшли... з якоїсь причини...
...що б ти тоді зробила?
Я б продовжила.
Навіть якщо шанс на успіх мізерний.
А якщо ти помреш?
На такий випадок... усе передбачено.
Ага.
У вас моя зброя.
Я повертаю її.