Мертвий... Байдуже.
Допитувачу Лазло... (кашляє) Ти повернувся.
Сподіваюся, не марно.
Я прийшов усе виправити.
Лазло
Еґоне... колись ти зможеш мене пробачити.
Завдяки тобі ми знаємо правду.
Мамо, батьку...
Вас оббрехали... і вбили.
Власна кров... лорд Веллен.
Одна несправедливість не виправить... (кашляє) іншої.
Ні, але дасть мені спокій.
О, навряд.
Я все виправлю.
Мамо...
Батьку...
Я помщуся за тебе.
Але зроблю це як належить.
Я змушу тебе пишатися мною... обіцяю.
Маска — це нагадування... (кашляє) про те, якими ми маємо бути.
Безсторонніми. Невблаганними. Незбагненними.
Я добʼюся для вас справедливості.
Нам слід іти.
Не варто їх провокувати.
Що ж, можливо, є одна річ, яку ти міг би зробити.
Що завгодно, прошу.
Я ще не вечеряв.
То піди й принеси мені вечерю.
Пожалій мене.
Я й так тебе жалію, Еґоне.
Завжди жалів.
Ти все життя був у пастці.
Усвідомлюєш ти це чи ні.
Мм-м... так, а ще трохи?
Це... неправильно.
Благаю.
Що це за пристрій?
Він мене оберігає.
Як і твоя броня.
Еґоне?
Сьогодні я нікого не приймаю.
Еґоне, це я, Лазло.
Я прийшов визволити тебе.
Від чого?
Вони годують тебе мороком?
Це мій шляхетний обовʼязок —
споживати якомога більше,
щоб колись стати Верховним лордом.
Чому ти ставиш його вище за мене?
Я... не...
Брехня!
Я зберігав твої таємниці, батьку.
Навіть від Лазло.
...Що ти маєш на увазі?
Еґоне…
Тобі слід було наказати вбити мене!
Як убив його батьків.
Що ти щойно сказав?
О, не вдавай невинного, батьку.
Стій... То ось у чому річ?
Досить, Еґоне.
Я мушу повернутися додому.
Жорстокий «дарунок»... та цілком заслужений.
На запах — досить свіже.
Це тебе заспокоїть.
Еґоне. Прокинься.
Ти мене чуєш?
Га, це... ти, батьку?
Ти прийшов зробити мене Верховним лордом Маммона?
Ти не при собі, Еґоне...
Це я, Лазло.
Це якийсь підступ, батьку? Ще одне випробування?
Сьогодні...
Ти заплатиш за свої злочини.
Ти силоміць узяв мою матір.
Ти її зґвалтував.
І зрадив мого батька —
рідну кров — не раз, а двічі...
Ти заплямував його честь
і звів на нього наклеп.