Що ти робиш?
Ти мене обкрадаєш, чи не так?
Просто... цікаво.
Точнісінько як твій батько.
У мене більше немає батька.
Хм. Кмітливий малий.
Ередрім
Ось. Тримай.
Що це за хитрощі?
Жодних хитрощів.
Просто вибір.
Бери монету й тікай.
Живи з недоїдків та краденого.
Або... знайди своє призначення.
Присягни мені.
Я тебе підвів... о Просвітлена.
Віддаю себе на чесний суд.
(болісно стогне)
(приголомшено крекче)
Я присягнув королю.
Це... Віллам?
Ні... звичайний розбійник.
Що тут сталося?
Вони напали з засідки вночі...
...боягузи.
Ми перемагали...
Аж доки не вдерлася ґріша.
Віллам відтяг мене з її шляху.
А потім... темрява.
Мої люди ще не були випробувані боєм.
Вартовий, мабуть, заснув.
Але я памʼятаю, як Віллам кликав нас до зброї...
Отямився, чужинцю?
Що... що сталося?
Спокійно.
Тобі це лише наснилося.
Де... Віллам?
Це твій син?
Ні...
Він мій зброєносець. І тільки.
Стій! Він тут...
Краще не треба... лорде Ередріме.
Чому ні?
Зроби ковток.
Дякую... але ні.
Це не прохання.
То це наказ?
Ти ж мій зброєносець, так?
Пий.
(захлинається, кашляє)
Ух... воно... огидне.
Дуже добре, зброєносцю.
(знову кашляє) Це що... отрута?
Ні. Каяття — отрута.
Це… це і є ліки.
Годі побиватися.
Ти вбив людину. І що з того?
Або ти, або він.
(зітхає) Не журися. Я знаю, що тобі треба.
Що саме?
Воно слабке, та підкріпить твій дух.
Я приніс десятину...
...як було наказано.
Відчиняйте.
Але... нам нічого віддати.
Тоді тобі нічого приховувати.
Просто... ми смертельно хворі.
Мабуть, чума.
Тримайся подалі... задля власного ж блага.
Невже?
Вілламе, закашляйся.
Що? Чому? Я не хворий.
Нікчемний вошивцю!
Ні слова більше.
(бурчить)
Тату! Ні!
Хм. Не схоже, що ти хворієш.
А як щодо тих десятин?
Відчиняйте. Настав час сплатити десятину.
Пробачте, але боюся, я мало що можу запропонувати.
Не змушуй мене цього робити.
Зачекайте... візьміть мого сина.
Що?! Тату!
Дозволь мені битися з ним.
Ні. Живим ти цінніший.
Віддаси рідного сина? Отак просто?
На один рот менше.
Добре. Приймаю вашу десятину.
Ти не лицар!
Ні... вже ні.
Тепер я йду Непорочним шляхом.
Як, за твоїми словами, чинить твій батько.
Нічого?
Просто... залиш нас уже в спокої.
Мир має свою ціну.
Я сказав, не підходь!
Я... я попереджаю тебе!
Тихо, Вілламе. Дай мені сказати.
Прошу... Ередріме... залиш нас у спокої.
Мир має свою ціну.
Що ти даси?