Хоча значну частину історії Маммона втрачено, у цих томах я спробую відтворити її за наявними свідченнями. Неминуче доведеться вдатися й до припущень.
Історія Маммона бере початок десь в епосі після Прибуття. З попелу Фолґріма постали три герцогства. То були примітивні баронства глухого краю. Їхній розвиток стримували безперервні війни та міжусобиці.
На півночі утвердилася теократія, значною мірою завдяки чималим запасам Плодів і священної плоті. Ця держава воювала й торгувала зі східними сусідами, на землях яких нині стоїть Старий Маммон. Ті купці прийшли здалеку й майже не постраждали від руйнівних наслідків Прибуття. Вони були вельми заможні.
Багатства, принесені східними купцями, допомогли відбудувати край. Водночас вони підштовхнули розбійницькі ватаги півдня обʼєднатися під проводом безжального воєначальника. Його орда грабувала й плюндрувала обидва новопосталі королівства. Вона прокотилася їхніми землями, становлячи смертельну загрозу для обох сусідніх держав.
Орду було не спинити. Принаймні в бою. Тож поспіхом уклали угоду. Північні жерці пообіцяли проголосити воєначальника богом. Купці запропонували наповнити його королівську скарбницю своїми незліченними багатствами. Разом вони запропонували зробити його королем держави, що згодом стане Маммоном.
Натомість воєначальник мав лише пристати на кілька умов. Його північним і східним сусідам мали дарувати землі й титули, а орди — втихомирити та перетворити на їхніх вірних підданих.
Угоду уклали, і так було засновано Маммон. Цю назву дали на честь незліченних багатств, які троє сусідніх володарів погодилися розділити між собою. Та, звісно, не всім це нове процвітання принесло однакову користь.
Як нам тепер відомо, серед простолюду, що вважав себе зрадженим, і далі тліло давнє невдоволення. До того ж знать часто ворогувала з королівською родиною. Ці та інші суперечності буде розглянуто в наступних томах.