Франц

(зітхає) Це моя провина.

Її... нутрощі були викрадені.

Я... трохи задрімав.

Я гарував день і ніч.

Ні перерв. Ні спочинку.

Аж поки не прокинувся, і тоді...

Вона вже була така. Сплюндрована.

То було давно.

Знаєш...

Я не дуже вірю в пророцтва…

Або ж містичні теревені.

Але мені сказали, що ти їй допоможеш.

І ти допоміг.

На вигляд вона міцна, але…

Я знаю, що їй боляче.

Ми всі такі.

Хай там як, хвала Провісникові, мабуть.

Усю справжню роботу виконає вона.

Аби ми тільки тримали її вдоволеною.

Гм. Їй потрібно від тебе більше.

Хіба не відчуваєш?

Ах ти ж паскуда!

Повернись сюди!

(кашляє)

Ти тут, щоб допомогти?

(сухо кашляє)

(кашляє)

Маєш там іще щось?

Щось... особливе?

Маєш щось?

Може, бракує якоїсь частини?

З поверненням.

Маєш чергову бракуючу частину?

(сухо кашляє)

(кашляє)

Що цього разу приніс?

Щось... особливе?

Може, якісь частини?

Вона таке любить.

Беренд, це ти? Хлопче? Сину?

Я послизнувся. Підійми мене вже.

Ну й довго ти.

Що? Сподівався, що сконаю?

Не тоді, коли є робота.

Ти тут? Досі сердишся на мене?

Ну ж бо. Кажи вже. Скажи щось. Хоч щось!

Беренд? Дай угадаю... кипиш від злості.

Почалося, коли ти «втратив» палець?

Ну ж бо. Що там? Твоя мати?

Не вішай це на мене, хлопче.

(принюхується)

Пахне... попелом і кровʼю.

У тебе ж ливарний камінь, еге ж?

(сухо кашляє)

(кашляє)

Вона аж стрепенулася, коли побачила тебе.

Видно, при тобі є щось, чого вона хоче.

Ну ж бо, віддай їй це!

Тоді вона стане ще кориснішою.

Гм. Що це там у тебе бряжчить?

Ще одна її втрачена частка?

Ну, не соромся. Дай-но глянути.

(стогне й хапає ротом повітря)

Под… подбай про неї… заради мене.

Я… я знав, що цей день настане.

Ти що, не при собі?

Припини.

(хрипить від болю)

(стогне)

(хапає повітря)

Що це там?

Її частка?

Оця частка... від неї вона муркоче.

Нарешті її серце знову бʼється!

А тепер віддай. Про решту я подбаю.

Чистий обсидіаніт.

Від самого його вигляду можна збожеволіти.

Треба діяти швидко.

А тепер подивімося, що вона зможе зробити для твоєї зброї.

А, так, це її старі «зуби», так би мовити.

З ними вона прогризе навіть найтвердіший камінь.

Навіть тарити.

Ну, до справи.

Тепер у неї й справді є чим кусати.

Вона б іще на багато що згодилася, якби ми її полагодили.

Тихше, тихше.

Кортить їй догодити — еге ж?

Ти ж не послушник, га? Ти, певно, Провісник.

Що ж, я Франц.

І мені сказали, що я маю тобі допомогти.

На жаль, моїй любій печі-тарогорну бракує ключової частини.

Її вкрали.

Тож якщо її в тебе немає, я не куватиму.

Боюся, я не можу тобі допомогти.

Не в такому її стані.

Ти ж не послушник, га? Ти, певно, Провісник.

Що ж, я Франц.

І мені сказали, що я маю тобі допомогти.

Усім нам чогось бракує... хіба ні?

(кашляє) Небагатьом випадає нагода полагодити те, що зламане.

Але ти... ти зможеш... принаймні для неї.

Тихше, тихше.

Тепер їй під силу розплавити що завгодно.

Тільки руки бережи.

А тепер поглянь-но.

Я видобув для тебе тароядра.

(кумкає) Нема за що.

Ось тобі ще тароядер.

Усі тароядра твої.

Ось поглянь. Ціла купа тароядер.

Не забудь про тароядра!

Що ж, на себе колишню вона ще не схожа, але це вже щось.

Може, відшукаєш інші бракуючі частини?

Уяви лишень, на що вона могла б бути здатна.

Вона здатна на більше... якщо відновиться.

Їй від тебе треба більше.

Хіба не відчуваєш?

Щось забулося?

Я тебе не виню.

Їй іще бракує чимало частин.