Ґенесса

Споглянь.

Це... зовсім як у моїх перших снах.

Нашу справу зроблено.

Вознесіння завершено.

Ми маємо допомогти йому.

Ми не повинні втручатися.

Ти знаєш, куди веде цей шлях.

А якщо ми помиляємося?

Або нас ошукали, або...

Вір, сестро.

Дивись, сестро.

Кінець близько.

Що ти коїш?

Мені... довелося побачити щось жахливе.

Ми всі це бачили, сестро.

Ти не розумієш.

Знайда... він не може...

(хапає повітря)

Я не стоятиму тут склавши руки.

Тренуймося.

Негайно.

Може, іншим разом, сестро.

Не зараз, сестро.

Ти носиш маску сестри.

Але я не сестра.

То хто ж ти?

Я лиш чергова допитлива мандрівниця.

Літописиця.

І на мить... наші цілі збіглися.

Ти служиш Підматері... чи не так?

Я йшла за нею сюди.

Але ні, я їй не служу.

Її рід — частина Великого запитання.

Та не відповідь.

Годі загадок.

Чому ти нам допомагаєш?

Я — збирачка.

Існує неможливий розрахунок.

Той, що звʼязує — і водночас ламає.

Він відлунює, мов биття серця... крізь усе.

І тече, мов ріка... в усі боки.

Те, що є сущим зараз — і все ж не є всім.

Це... Велике запитання?

Так, і я лише одна з багатьох, хто намагається його розгадати.

Невдовзі я піду звідси зі своїми знахідками.

І якщо пощастить...

...моєю нагородою стане крихта істини.