Зірель

Сидить як влите... сподіваюся.

Нечестивий прочанин зухвалішає.

Але я не дам йому осквернити ці оболонки.

Мусимо йти далі.

Твоя Матір... вона слабка, та не здається.

Так само й ми.

Я — Зірель, хранителька оболонок.

Хоча берегти мені, по правді, нічого.

Ти маєш знайти інші оболонки.

Вони — не просто плоть.

Їхні історії приховують істину.

Можливо, відповідь на Велике запитання?

Це мисливиця?

Розкриймо її призначення.

Це злодій?

Розкриймо разом його призначення.

Це лицар?

Це той чернець?

Це здоровань?

Це алхімік?

Вітаю, Верховна сестро.

Провіснику.

Жорстокий, огидний лицар. Він шукав спокути до самого кінця.

Цей дикун іще живий. Невже він живиться плоттю, аби вижити?

У нього було велике серце. Та зрада сповнила його люттю.

Дивно... Ця мисливиця не з нашого світу.

Я б не йшла слідом за цією... подобою людини. Сама його присутність сіє гниль і руїну.

Підматір обрала його для страждання. Замість тебе.

Безликий розбійник.

Та поховали його дбайливо?