Брате Смерте?
Стань зі мною.
Ієрарх
Ти колись говорив із Нею?
Я молюся щодня.
І?
Я — лиш покірна посудина для волі Матері.
Як і ти.
Авжеж. Я молюся щодня.
Стримай руку, брате... інакше...
Інакше що?
Покараєш мене?
Ось так!
Божевільний ти чи ні — я упокорю тебе, брате Смерте.
Кажи.
Піднімеш руку на брата?
Якщо на те воля Матері.
Це абсурд, брате Смерте.
Невже?
Удар мене.
Я не потуратиму твоєму безумству.
Гаразд.
Тоді я додам тобі «наснаги».
Так, ось так. Ти зробив це.
Що... що ти маєш на увазі?
Я чую Її... Велику Матір.
Матір... Вона тут.
Вона каже, що я теж мушу упокорити тебе.
Встань, брате Смерте.
Благаю, брате... зупинися...
Ти бачиш Її зараз?
Що? Кого?
Тоді, боюся, мусимо продовжити.
Що? Боїшся?
Ти кажеш правильні слова і вдаєш побожність.
Та це ж лиш вистава, хіба ні?
Ти проводиш на колінах більше часу, ніж звичайна повія.
А проте й повія принаймні якусь користь світові приносить.
Досить.
Отож.
Удар мене.
Невже я маю все робити сам?