Так... Ти маєш рацію.
Не випадково.
Ґенесса Децима
Як кожне полумʼя відкидає тінь...
Так само й дух.
Я вірю в єдине видіння...
Єдине майбутнє.
Єдине єство.
Та, що зробила перший ковток...
і обійняла безмежжя.
від неї ми народилися
Ні.
Є й інший шлях.
Знаю.
(важко зітхає)
Скільки часу минуло?
Відколи ти... бачив мене?
Ви й справді не знаєте?
Прошу, тоді ходімо зі мною... до вашого святилища.
Куди вони забрали тебе, Тілю?
Хто там?
О... це ви, Верховна Сестро...
Яка честь.
Що ти тут робиш?
Це... якесь випробування, Верховна Сестро?
Сестро?
Влас?
...є хто?
Їй служиш?
Оцій... «Верховній Сестрі»?
Що-що? ...А, так.
Я... я ваш покірний слуга.
Ще мій дід служив вам.
Ви ж памʼятаєте?
Це... не зовсім те, як я собі уявляла.
Це місце...
Прошу, скажіть, що нам робити.
Це... не твоя провина.
Щось... не так.
Де друге дитя?
...Провісник?
Вас так довго не було.
Ми... гадали, що ви його знайшли.
Він мав бути тут...
...чекати на мене.
Верховна Сестро.
Це... неправильно.
Де він?
Що ти робиш?
Готую його, як ви й веліли.
Для чого?
Для другої дитини, звісно.
Провісника.
Прошу, Верховна Сестро, продовжуйте.
Я... я вже бачила це місце...
Авжеж, Верховна Сестро.
Ні... є інший шлях.
Ми — такі, якими нас створили.