Що ж, я говорив із Нею. Уперше.
Справді.
Можу показати.
Але це суперечить канону.
Але це суперечить канону.
Смерт
Цього ти й хотів?!
Саме так.
Ось так! Дуже добре.
Ти й справді божевільний.
Не зупиняйся, ієрарху.
Так. Продовжуй.
Сильніше!
Пробач, та я більше не стримуватимусь.
Наші страждання мають бути щирими.
Давай. Удар мене. Сильно.
Ти чуєш Її?
Майже... ось-ось.
Я сподіваюся.
Так... ось так.
Змусь мене страждати!
Хотів би я збрехати.
Та Матінка й справді явилася мені.
Може, ще явиться?
Чергове блюзнірство.
Ти готовий до спокути?
Готовий.
Це може скінчитися будь-якої миті, Смерте.
Визнай, що ти брехун і шарлатан.
І на цьому все скінчиться.
Скажи мені, сестро Тишо.
Звісно ж, перший ієрарх.
То що, хто твій бог — Матінка чи він?
Знову блюзнірство.
Будь ласка, не зупиняйся.
Я... здається, відчуваю Її.
Вона близько.
Ти не єретик.
Ти божевільний.
Це... це честь.
Ти помиляєшся.
Це не причастя.
А що ж тоді?
Це його причастя.
Оце воно.
Вдихни глибоко.
Нехай дух Великої Матері наповнить тебе.
Для початку...
Тримай кулаки напоготові.
Розумію... Так. Я знаю, що слід учинити.
Ти мусиш страждати, як Матінка.
І мусиш вистояти.
Кулаками.
Розумію... Так. Я знаю, що слід учинити.
Ти не віриш. Ще ні.
У твоїх ударах бракує переконання.
Уже краще.
Ще раз.
Нехай кожен удар буде молитвою.
(стогне)
Добре.
Ти мусиш страждати, як Матінка.
Я... не можу.
Доки це має тривати?
Тоді це зроблю я.
Я... я готовий, пророче Смерте. Удар мене.
Що Вона показала тобі, брате?
Брате?
Доки це має тривати?
Доки Матінка того воліє.
Доки Матінка того воліє.
Доки Матінка того воліє.
Доки Матінка того воліє.
Надто довго нашу віру не випробовували.
Вона чахла в книжках.
На прадавніх табличках.
І на вустах, що бурмочуть.
Ніщо, крім порожніх обрядів.
Досить.
Ми мусимо страждати за нашу віру.
Встань із колін.
Так ми не молимося.
Уже ні.
Ходімо зі мною.
Так, пророче Смерте.
Знак?
Наші вороги.
Може, нам краще піти.
Я не ховатимусь від них.
Нехай Матінка розсудить.
Я думав, що споглядання Великої Матері вгамує мої сумніви.
Я думав, що моя віра стане незламною.
І все ж... я ще дужче жадаю Її голосу.
Поглянь на все, що вона тобі дала.
Я місяцями не чую голосу Матері.
Може, я страждаю замало?
Вона повернеться до тебе, коли настане час.
Не втрачай віри, пророче Смерте.
На все воля Матінки.
Що ти робиш, пророче Смерте?
Я не пророк.
Я вбив людину голіруч.
Який бог дозволив би таке?
Матінка діяла через тебе.
Що привело тебе сюди, сестро?
Тобі доручили берегти цю священну землю.
Та ти зганьбив її цим набродом.
Це правда.
Ти спокутуватимешся?
На все воля Матінки.
Нема чого боятися, брате.
Я місяцями не чую голосу Матері.
Може, я страждаю замало?
Вона повернеться до тебе, коли настане час.
Не втрачай віри, пророче Смерте.
(стогне)
(стогне)
(стогне)
(стогне)
(стогне)
Брате... відпусти мене.
Я Пророк. Хіба ні?
Ти згрішив...
Слухай... Вона не така, як ти думаєш.
Просто відпусти мене — і я поясню.
Ти відвернувся від неї?
Ти мусиш померти тут.
Її дитя потребує тебе.
А ми потребуємо мученика.
Брате!
Що? Ти живий?
Вона казала, що ти мав померти.
Сестра Тиша?
Ні... Матінка.
...Що?
Він мусить бути тут!
Вона не наш бог.
Вона — щось інше.
Щось гірше, ніж я будь-коли уявляв.
Я визволю тебе.
Е-е... перепрошую, що перебиваю.
Ти дійсно балакаєш із Великою Мамцею в небі?
Так.
Думаєш, вона й справді слухає?
Я... сподіваюся.
Ну що ж... перевірмо.
Може, вона врятує тебе... а може й ні.
Я певен, що вона тебе врятує.
Благаю, о Велика Матір, вислухай мою молитву.
Хоч я й не з Твого лона, та живлюся від нього.
Сповни мене своїм призначенням.
Тепер, як ніколи, мені потрібен знак.
Провіщення. Будь-що.
Мені треба знати, що я не змарнував життя, вклоняючись Тобі.
Благаю, люба Матінко. Дай мені відповідь. (глибоко вдихає)
Це... ти?
Матінка?
Йди, Смерте.
Але... чому?
Чому я?
Твоє життя надихнуло багатьох.
Подумай, що вчинить твоя смерть.
Де я?
Ти загинеш, Смерте.
Що?
У чому моя провина?
Я зробив усе, що Ти веліла.
Я бачу, як тебе роздирає твій пошук призначення.
Я хочу допомогти тобі.