Аби повернути мої плоди, ти мусиш вижити.
Підматір
Твоя оболонка тобі за брата.
Ходи. Пізнай свою силу, дитя.
Ти не просто зброя, дитя.
Знайди те, що від мене лишилося.
Цей лицар... Гаррос...
Колись він був як звичайний смертний.
Гнаний оманою власного «я».
Тепер він чистий.
Вмістилище, що чекає наповнення.
Зроби це.
Виконай своє призначення.
Смерте... йди.
Встань, брате Смерте.
Я відроджу тебе.
Я дам тобі призначення.
Постань.
Так... ти знаєш своє призначення.
Поверни мені плоди.
Кожен плід, який ти знаходиш, дає мені надію.
Шукай далі.
Моє ненароджене дитя... покинуте в такій жалюгідній місцині.
(із жалем) Нам не судилося бути тут.
Я мала на нього надії.
Може, матиму знову.
Ще один плід.
Недоторканний... бездоганний...
Скільки їх іще може бути?
Тепер воно в безпеці... у твоїх руках.
Поверни мені плід.
Дитя…
Ми з тобою служимо тим, хто має стати нашою ріднею.
Не те що цей… Нечестивий прочанин.
Навіть тепер зараза шириться.
Гноїться.
Позбавлене сенсу… воно нескінченне.
Та нам із тобою… нам… настане кінець.
Коли Плоди будуть у безпеці.
Та нам із тобою… настане кінець.
Коли Плоди будуть у безпеці.
Та нам із тобою… настане кінець.
Усе скінчено.
Нечестивого прочанина більше немає.
Нам лишилося виконати останнє призначення.
Ми мусимо відправити Плоди на небеса…
…коли відчуєш, що час настав.
Дитя…
Ми вже так близько.
Плодів, які тобі вдалося зібрати…
…вистачить, щоб забезпечити наше майбутнє.
Але ми ще не можемо відправити їх на небеса.
Настав час ступити на невіднайдений шлях.
Ти мусиш очистити мене…
від цього Нечестивого прочанина.
Лише тоді ми зможемо визволити тих, хто має стати нашою ріднею.
Ти мусиш очистити мене…
від цього Нечестивого прочанина.
Лише тоді ми зможемо визволити тих, хто має стати нашою ріднею.