О... ще один послідовник?
Певно, хочеш стати людиною духовного сану?
Ну, кидай свою пожертву до купи.
Хоча дехто каже, що «нічого» — найкращий дар із усіх.
Мішкоголовий
...
А тепер сідай-но. Розслабся.
І лиши мене в спокої.
Такий... е-е... шлях до про-світіння.
Ех... уяви лишень.
Нема куди йти... нема де бути...
Просто дай життю плисти повз.
Ну ж бо. Спробуй.
Он там.
Будь-де, тільки не тут.
Ти мене чуєш взагалі?
Сідай і мовчи.
Розумієш, я тепер... «особливий».
За мною всюди... слідують ці паскуди.
Якби ж у світі був іще один Мішкоголовий... чи хтось схожий.
Я ж просто глузував з усього цього... дійства.
Трохи забави, поки не ляжемо в землю.
А я все жив та й жив.
А вони все лізли.
Спершу... було навіть весело.
Та не можна ж без кінця жерти щурів.
Навіть пиячити обридло.
Здається, смак до цього я втратив...
...на все життя.
Я пробував скинутися зі скелі...
Та не склалося.
Тільки й вийшло, що довго дертися назад угору.
Схоже, у мене не виходить ні жити, ні здохнути.
Не завжди так було.
Колись у мене був друг.
Справжній. Добрий і тихий.
(посміюється) Я думав, ми будемо найкращими друзями навіки.
Та... він утік.
Ти, до речі, нагадуєш мені його.
Хм... знаєш що?
Тобі слід мене замінити.
Ага, тямиш.
Ти можеш стати моїм наступником.
Наступним Мішкоголовим.
То що скажеш?
Дякую, друже.
Слухай... Уважно!
Я вже не потрібен.
Уже ні.
Розумієш... нині замало просто сидіти й нічого не робити. Обридло це все, тямиш?
Мені треба чогось більшого.
Тож я передаю свій старий мішок...
Своєму найкращому учневі.
Тому, хто по-справжньому тямить, що таке ніщо.
А що до мене...
О, ти мене більше не побачиш.
Я стану просто ще одним обличчям у натовпі.
Та ні... облиш.
Це не спрацює.
Та глянь на себе.
(принюхується) Хм... тхне міцно.
Думаєш, я цього хочу?
Ти й досі не розумієш, так?
Ну, тоді краще шукай далі.
Ти справді думаєш, що мені треба це?
Не дивно. Нині ніхто нічого не тямить.
І після всього того...
Оце ти мені приносиш?
Ти знову тут, і в тебе... нічого?
То це все? Нічого мені не даси?
Точно?
Це твій останній шанс.
Нарешті хтось, хто тямить, що таке ніщо.
Твій розум гнучкіший, ніж здається.
Може, ти допоможеш мені?
Ну, тоді краще шукай далі.
Не дивно. Нині ніхто нічого не тямить.
Ти й досі не розумієш, так?
Ну, не переймайся. Зате ти не вирізнятимешся.
То що далі?
О, хочеш здобич уполювати, еге ж?
Хочеш бути як я?
Тобі ще багацько вчитися.
Розумієш... є ціле мистецтво — нічого не робити.
Більшість цього не тямить.
Думаєш, ти чимось відрізняєшся?
Усі так кажуть.
Але я дам тобі шанс.
Просте випробування.
Є ще дещо...
Дещо особливе.
Це неважко знайти.
Та рідко кому воно до смаку.
Принеси мені це.
Авжеж.
Бач, то було підступне запитання.
У тебе вийшло.
Отож, ось справжнє випробування.
Є ще дещо...
Дещо особливе.
Гадаєш, зможеш дістати це для мене?
Це неважко знайти.
Та воно рідкісне.
Така собі загадка, еге ж?
Ну ж бо, озирнися довкола.
Подивися, що тобі впадає в око.
І памʼятай: воно має бути особливим.
Не таким, що трапляється будь-де.