Це може прозвучати дивно, але чи можу я... омити вам ноги, сестро Ґенессо?
А знаєш що... я прийму твою пропозицію.
Я підготував молочну купіль.
Ні, дякую, брате.
Мені й так добре.
Чи можу я омити вам ноги, сестро Ґенессо?
А знаєш що... я прийму твою пропозицію.
Ні, дякую, брате.
Мені й так добре.
Бажаєте ще однієї купелі?
Бажаєте ще однієї купелі?
Пробачте мені, я недостойний, але...
Чи можу я... омити вам ноги, Провіснику?
Зачекайте... дозволите мені цю честь?
Я підготував молочну купіль.
(стогне) Ці пальці ніг… як вони могли мене зрадити?
Цей злодій, чию оболонку ви носите.
Йому не завадило б частіше митися.
Можливо, це зарадило б його… недузі.
А, пригадую, колись я схилявся перед цими ногами.
Він казав, що я негідний.
То хто тепер гідний?
Які дивні відростки.
Наче шипи.
Я мию обережно. Не хвилюйтеся.
Багряна шкіра.
Податлива, але міцна.
Він родом із Маммона, чи не так?
Такі стопи можуть навіяти чоловікові нечисті помисли.
Та не мені, звісно.
Я начистив його поножі, Провіснику.
На них запеклася кров.
Наші вороги, без сумніву.
Ви дуже добрі.
Чутки про вашу вдачу... виявляється, геть безпідставні.
Дякую, Вратко.
Це... приємно. Справді.
Ви робите мені честь, Провіснику.
Ваш попередник не був таким ласкавим.
Тепер він мертвий... сподіваюся.
Ви робите мені честь, Провіснику.
У вас міцні пальці на ногах.
Вони б нас не підвели… не те що інші.
Тепер усе чисто.
Я навіть між пальцями ніг усе вимив.
Бачу, вам це теж до вподоби.
Може, тепер ви омиєте мені ноги?
Жартую.
Це мій священний обовʼязок.
Кажуть, колись Фейнвілдом текло Молоко Матері.
Воно живило всіх.
Поки воно не перетворилося на Морок.
Це… лише овече молоко.
Дякую, Вратко.
Ви дуже добрі.
Даруйте, але я утримаюся.
Цей дикун не заслуговує на купіль.
(стогне) Обережніше.
(хрипить від болю)
(крекче) Навіщо ти це робиш?
Прошу, змилуйся.
