Реплік
Ти можеш стати моїм наступником.
Тож я передаю свій старий мішок...
Та не можна ж без кінця жерти щурів.
Та глянь на себе.
Колись у мене був друг.
Я ж просто глузував з усього цього... дійства.
А я все жив та й жив.
Тому, хто по-справжньому тямить, що таке ніщо.
Та не склалося.
Уже ні.
А вони все лізли.
Я пробував скинутися зі скелі...
Та... він утік.
А що до мене...
Тобі слід мене замінити.
Ага, тямиш.
Мені треба чогось більшого.
Дякую, друже.
Справжній. Добрий і тихий.
О, ти мене більше не побачиш.
То що скажеш?
Наступним Мішкоголовим.
Ти, до речі, нагадуєш мені його.
Здається, смак до цього я втратив...
Розумієш... нині замало просто сидіти й нічого не робити. Обридло це все, тямиш?
Розумієш, я тепер... «особливий».
Навіть пиячити обридло.
Тільки й вийшло, що довго дертися назад угору.
Це не спрацює.
Своєму найкращому учневі.
Хм... знаєш що?
Слухай... Уважно!
Якби ж у світі був іще один Мішкоголовий... чи хтось схожий.
Схоже, у мене не виходить ні жити, ні здохнути.
Я стану просто ще одним обличчям у натовпі.
Не завжди так було.
Трохи забави, поки не ляжемо в землю.
Ні
За мною всюди... слідують ці паскуди.
Спершу... було навіть весело.
Так
Та ні... облиш.
Я вже не потрібен.
...на все життя.
(посміюється) Я думав, ми будемо найкращими друзями навіки.
